Трансмісія

➢ Що таке трансмісія?

Трансмісія – це сукупність механізмів, призначених для передачі крутного моменту від двигуна до провідних колес, а також для регулювання величини тяги у міру зміни умов руху. Основними складовими вузла є:

• Система зчеплення;

• Коробка передач;

• Провідний міст;

• Диференціал.

Трансмісія (силова передача)   у машинобудуванні - сукупність складових одиниць і механізмів, що з'єднують двигун (мотор) з ведучими колесами транспортного засобу або робочим органом техніки, а також системи, що забезпечують роботу трансмісії, тобто все, що пов'язує двигун з провідними колесами, становить трансмісію техніки. У загальному випадку трансмісія призначена для передачі крутного моменту від двигуна до коліс (робочого органу), зміни тягових зусиль, швидкостей та напрямку руху. В техніці / автомобілях частина трансмісії (зчеплення і коробка передач) входить до складу силового агрегату.

 Трансмісія в техніці виконує наступні функції:

• передає крутний момент від двигуна до ведучих коліс;
• змінює величину і напрямок крутного моменту;
• перерозподіляє крутний момент між ведучими колесами.

Найменування розділу	Кнопка переходу в розділ	Тип товарів
Бортові редуктори / редуктори ходу	ПЕРЕЙТИ В РОЗДІЛ: БОРТОВІ РЕДУКТОРИ / РЕДУКТОРИ ХОДУ	Бортові редуктори
		Редуктори ходу
Коробки передач (КПП, автоматичні коробки передач)	ПЕРЕЙТИ В РОЗДІЛ: КОРОБКИ ПЕРЕДАЧ (КПП, АВТОМАТИЧНІ КОРОБКИ ПЕРЕДАЧ)	Коробки передач
Редуктори поворотних механізмів	ПЕРЕЙТИ В РОЗДІЛ: РЕДУКТОРИ ПОВОРОТНИХ МЕХАНІЗМІВ	Планетарні передачі
		Поворотні вежі
		Поворотні колектори
		Поворотні редуктори
		Підшипники, шестерні, інші запчастини поворотних  редукторів
Трансмісії (вали, диференціали), Мости	ПЕРЕЙТИ В РОЗДІЛ: ТРАНСМІСІЇ (ВАЛИ, ДИФЕРЕНЦІАЛИ), МОСТИ	Бортові редуктори
		Бортові редуктори з кросоверами
		Диференціали задніх мостів
		Диференціали мостів в комплекті
		Диференціали передніх мостів
		Задні мости
		Карданні вали
		Коробки передач
		Хрестовини, тормозые диски, інші запчастини ходової
		Кросовери
		Приводні мости

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ ДЕТАЛЕЙ СИСТЕМИ ЗЧЕПЛЕННЯ

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ КОРОБКИ ПЕРЕДАЧ

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ БОРТОВОГО РЕДУКТОРА

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ ВАЛІВ, МОСТІВ, ДИФЕРЕНЦІАЛІВ, МОСТІВ ТА ЇХ ЗАПЧАСТИН

 

➢ Що входить у трансмісію спецтехніки / автомобіля?

У конструкції трансмісії в якості ведучих коліс можуть використовуватися передні, задні, а також і передні, і задні колеса. Якщо в якості ведучих коліс використовуються задні колеса, автомобіль або техніка має задній привід, а якщо передні – передній привід. Привід на передні і задні колеса мають повнопривідні автомобілі і техніка.

У машин з різними типами приводу конструкція трансмісії має суттєві відмінності, як за складом елементів, так і по їх влаштуванню.

Трансмісія задньопривідної машини включає послідовно розміщені зчеплення, коробку передач, карданну передачу, головну передачу, диференціал і півосі.

Зчеплення призначене для короткочасного від'єднання двигуна від трансмісії і плавного їх з'єднання при перемиканні передач, а також запобігання елементів трансмісії від перевантажень.

Коробка передач служить для зміни крутного моменту, швидкості і напряму руху машини, а також тривалого роз'єднання двигуна від трансмісії.

Карданна передача забезпечує передачу крутного моменту від вторинного вала коробки передач на вал головної передачі, розташованих під кутом один до одного.

Головна передача слугує для збільшення крутного моменту та передачу його на півосі провідних коліс. На задньопривідній техніці застосовується гіпоїдна головна передача (осі шестерень не перетинаються).

Диференціал призначений для розподілу крутного моменту між ведучими колесами. Він дозволяє піввісь обертатися з різними кутовими швидкостями, що необхідно при повороті машини.

Трансмісія передньопривідного автомобіля / техніки на відміну від задньопривідного має шарніри рівних кутових швидкостей і приводні вали (півосі). На передньопривідних машинах головна передача і диференціал розміщуються в картері коробки передач.

Шарніри рівних кутових швидкостей (ШРКШ, ШРУС) служать для передачі крутного моменту від диференціала до ведучих коліс. У конструкції трансмісії використовується, як правило, два шарніра для з'єднання з диференціалом (внутрішні шарніри) і два шарніра для з'єднання з колесами (зовнішні шарніри). Між шарнірами розташовуються приводні вали.

Трансмісія повнопривідних машин може мати різні конструкції. В сукупності вони утворюють системи повного приводу.

 

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ТРАНСМІСІЇ

✔ Зчеплення, муфта зчеплення або фрикціон

 

Зчеплення, муфта зчеплення або фрикціон (останній варіант часто трапляється на сільськогосподарській техніці, наприклад, тракторах) роз'єднує двигун від трансмісії та плавно з'єднує їх при перемиканні передач, при старті руху. Основа більшості зчеплень — фрикційний диск чи диски, притиснутих до маховика чи стиснутих один з одним. Керувати зчепленням можна механічним способом (педаллю), за допомогою гідро-, електроприводу.
В механізм входить кілька деталей та вузлів, тому при виході з ладу однієї деталі, можливо достатньо замінити тільки цю запчастину, а при поломці іншої може знадобитися заміна вузла в зборі або всього механізму зчеплення, тому точні ціни по ремонту можна дізнатися після діагностики вашої техніки.

Порядок регулювання та ремонту
Для регулювання троса необхідно:

• відкрутити гайки, що утримують його,

• демонтувати опорну пластину,

• подивитися на силу його натягу.

В ідеалі він повинен знаходитися на висоті 12 см від підлоги та максимально розташовуватися в салоні транспортного засобу. Циліндр зчеплення потребує постійного контролю над його станом, так як, це - один з найважливіших елементів вузла, невчасний ремонт або невчасна заміна якого може призвести до більш серйозних несправностей усієї коробки передач, ходової або навіть двигуна. Діагностику/ремонт елементів деталі необхідно проводити при найменших проявах несправності, при видимих механічних пошкодженнях, але не рідше, ніж раз на півроку. Це потрібно для того, щоб швидко усунути всі проблеми, а також забезпечити безпеку водія за кермом.
Для отримання оптимального результату вам потрібно лише вказати запчастину та марку і модель техніки, а наші спеціаліти допоможуть вам підібрати оперативно підібрати необхідну запчастину та в найкоротші терміни здійснити її поставку. Якщо ви не можете самостійно визначили причини поломки вашої техніки, то наші фахівці допоможуть безкоштовно в телефонному режимі проконсультувати вас щодо самостійної діагностики системи трансмісії вашої машини та допомогти виявити несправну запчастину чи вузол для її заміни або надати інші  рекомендації для усунення проблеми.

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

✔ Коробка передач (КПП)

Головна функція будь-якої КПП — зміна відношення між кутовими швидкостями, крутними моментами валів, кутовими і лінійним переміщеннями (тобто зміна передавального відношення). Агрегат дозволяє змінити крутний момент, швидкість та напрямок руху транспортного засобу, а також роз'єднати двигун з трансмісією. Пристрій агрегату залежить від типу КПП.

Більш детально про типи КПП дивіться нижче, в розділі ➢ Які бувають види трансмісії за типом коробки передач?

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ КПП

Найпоширеніші на сьогодні різновиди коробок передач та їх особливості

✐ МКПП (механічна коробка)

Механіка є стандартною коробкою передач, яка працює з використанням зчеплення. Натискуючи зчеплення перемикаються швидкісні режими автомобіля. В цілому МКПП є найбільш простим типом трансмісій. У сучасний час вона має від 5 до 7 рівнів + передача нейтрального і заднього ходу.

Основою конструкції вважаються наступні елементи:

• косозубі шестерні (відповідають за набираючу швидкість);
• корзина зчеплення (функція: відчеплення/з’єднання);
• синхронізатори (відповідає за плавність включення КПП)

✐ АКПП (автоматична)

Автоматика дозволила прибрати одну непотрібну педаль для найпростішого поводження з технікою / автомобілем. У ній використовується гідромеханічна коробка, яка має більшу кількість режимів:

• паркування,
• рух,
• нейтральна,
• задній хід.

Працює ця вся конструкція за рахунок високого тиску рідини в трансмісії, звідси використовується приставка «гідро». Основні робочі моменти:

• гідротрансформатор (основна функція – відповідати за передачу передавальний момент двигуну,
• планетарна КПП (за набір крутного моменту)

✐ РКПП (роботизована)

Гібрид МКПП та АКПП, так як ви також повинні вибрати режим, як на «автоматі», але тут працює електроніка замість стандартного варіанта перемикання швидкостей.

✐ ВКПП (варіативна, безступінчаста)

Найнеоднозначніша коробка передач, оскільки, по суті, у неї передач немає. Робота відбувається за рахунок працездатності двох різних шківів, які мають конічну форму та мають з'єднання за допомогою ланцюга або ременя.

БІЛЬШЕ ПРО КПП

ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСМІСІЇ І КПП

 

✔ Трансексл

Трансексл – провідний міст у блоці з коробкою передач.

 

✔ Вал

Вал   деталь машини, призначена для передачі обертального моменту і сприйняття діючих сил з боку розташованих на ньому деталей і опор.

Класифікація

-- За геометричною формою осі:

• прямі;
• ексцентрикові (кривошипні);
• гнучкі.

-- За формою:

• гладкі;

• ступінчасті;

• порожнисті.

-- За конструктивними ознаками:

• карданні

Карданна передача (розмовне — «хрестовина») — механізм, що передає крутний момент між валами, що перетинаються в центрі карданної передачі і мають можливість взаємного кутового переміщення. Широко використовується в різних областях людської діяльності, коли важко забезпечити співвісність обертових елементів. Подібні функції може виконувати також зубчаста муфта.

В автомобілі/техніці карданний вал служить для передачі крутного моменту від коробки передач (роздавальної коробки) до ведучих мостів у випадку класичного або повнопривідного компонування. Також використовується в травмозахисній рульовій колонці для з'єднання рульового вала й рульового виконавчого механізму (рульового редуктора або рульової рейки).

Карданна передача має істотний недолік — несинхронність обертання валів (якщо один вал обертається рівномірно, то інший — ні), що збільшується при збільшенні кута між валами. Це виключає можливість застосування карданної передачі у багатьох пристроях, наприклад, в трансмісії передньопривідної техніки/автомобілів (де головна проблема в передачі крутного моменту на поворотні колеса). Частково цей недолік може бути скомпенсований використанням на одному валу парних шарнірів, повернених на чверть оберту відносно один одного. Однак там, де потрібна синхронність, як правило, використовується не карданна передача, а шарнір рівних кутових швидкостей (ШРУС) — це більш досконала, однак і більш складна конструкція того ж призначення.

 

✔ Вісь

Вісь - стержень, на кінцях якого поміщаються колеса. Осі бувають обертові і нерухомі (щодо колеса). На відміну від валу, вісь не призначена для передачі крутного моменту
 

✔ Кардан

Кардан — механізм, що передає крутний момент між валами передньопривідної техніки і від коробки до задніх колес - на задньопривідній техніці.
 

✔ Картер

Картер - кожух, в якому розташовуються головна передача, півосі для кріплення ступиць провідних кілець та диференціал.
 

✔ Головна передача

Головна передача збільшує крутячий момент і передає його на півосі провідних коліс, адаптує потужність двигуна під експлуатаційні умови.
 

✔ Диференціал

Диференціал розподіляє крутний момент між приводними валами і забезпечує можливість коліс обертатися з різними кутовими швидкостями. Від диференціалу залежить безпека їзди при поворотах на гладкій сухій дорозі. Диференціал може бути виконаний у вигляді муфти (в'язкістної або фрикційної) або черв'ячних півосьових шестерень (диференціал Торсен) з автоматичним самоблокуванням механізму в момент різниці моментів, що крутять, на приводному валі і корпусі.

Диференціал (від лат. differentia - різниця, відмінність) - механізм у складі трансмісій транспортних і (рідше) технологічних машин з передачі потужності за допомогою обертання з одночасним розподілом єдиного потоку потужності на два диференційно пов'язаних або сумованням двох незалежних потоків потужності в один. Особливість диференціала і зміст його терміна в тому, що розподіл/сумовання потоків потужності цей механізм виробляє саме диференціально: кожен з двох вихідних/вхідних потоків може у будь-який час отримувати/давати від 0 до 100% потужності щодо єдиного на вході/виході (з поправкою на ККД диференціала), а співвідношення цих потужностей між собою може бути будь-яке в межах цих 100%.

У канонічному чисто механічному вигляді являє собою планетарну передачу, що складається з одного простого триланкового плоского або просторового планетарного механізму без будь-яких керуючих елементів (гальм або фрикціонів). Фактичні диференціали, виходячи зі своїх завдань у трансмісії, можуть бути доповнені планетарними рядами та керуючими елементами. Однак останнім часом набули поширення суто фрикційні пристрої, що виконують функції диференціала - віскомуфти.

На відміну від потужності та кутової швидкості обертання крутний момент диференціалом ділиться жорстко та незмінно. Звідси такі терміни як симетричний диференціал (момент ділиться у співвідношенні 50/50) чи несиметричний (момент ділиться у будь-яких нерівних співвідношеннях). При підсумовуванні моменти, що крутять, на диференціалі також складаються в один за певними принципами.

З точки зору механіки, будь-який диференціал має два і лише два ступені свободи. Механізм, що виконує функції диференціалу і має три ступені свободи, правильніше називати подвійним диференціалом (чотири потрійним, і так далі).

Призначення диференціала

Необхідність застосування диференціала в конструкції приводу автомобілів обумовлена тим, що зовнішнє колесо при повороті проходить більш довгу дугу, ніж внутрішнє. Тобто при обертанні провідних коліс з однаковою швидкістю поворот можливий тільки з пробуксовкою, а це негативно позначається на керованості і сильно підвищує знос шин.

Призначення диференціала в машинах:

• дозволяє провідним колесам обертатися з різними кутовими швидкостями;
• нерозривно передає крутний момент від двигуна на ведучі колеса;

У випадку єдиного приводного колеса або окремого двигуна для кожного з ведучих коліс диференціал не потрібен. В конструкції ралійних автомобілів іноді диференціал намертво блокують (заварюють), жорстко пов'язуючи колеса провідної осі — це допустимо, так як на гравії або снігу в ралі повороти проходяться тільки з занесенням. Також диференціал відсутній в конструкції картів, при цьому гнучкість їх рам зазвичай дозволяє вивішувати провідне заднє колесо з внутрішньої сторони повороту без відриву передніх коліс від траси. У веломобілях з ведучою віссю замість диференціала часто застосовуються більш прості і доступні тріскачки (обгінні муфти) на колесах — такий привід допускає обертання коліс на провідній осі з різною швидкістю, але при цьому весь момент передається тільки на те колесо, яке повільніше обертається.

Пристрій диференціала

Класичні автомобільні диференціали засновані на планетарній передачі:

Карданний вал через конічну зубчасту передачу передає обертання на корпус диференціала. Корпус диференціала через незалежні один від одного шестерні (сателіти) обертає півосі. Таке зачеплення має не одну, а два ступеня свободи, і кожна з півосей обертається з такою швидкістю, з якою може. Постійна лише сумарна швидкість обертання півосей.

Розташування диференціала

На автомобілях з однією провідною віссю диференціал розташовується на провідній осі.

На машинах із здвоєною провідною віссю - два диференціала, по одному на кожній осі.

На техніці з повним приводом - підключається по одному диференціалу на кожній осі. На таких машинах не рекомендується їздити по дорогах з твердим покриттям з включеним повним приводом.

На автомобілях з постійним повним приводом є три диференціала: по одному на кожній осі (міжколісний), плюс один розподіляє крутний момент між осями (міжосьовий).

При трьох або чотирьох ведучих мостах (колісна формула 6 × 6 або 8 × 8) додається ще міжвізковий диференціал.

Проблема буксуючого колеса

Звичайний («вільний») диференціал відмінно працює, поки ведучі колеса нерозривно пов'язані з дорогою. Але, коли одне з коліс втрачає зчеплення (виявляється в повітрі або на льоду), то обертається саме це колесо, в той час як інше, що стоїть на твердій землі, нерухоме. У випадку втрати зчеплення одним з коліс, його опір обертанню падає, а розкрутка відбувається без суттєвого збільшення моменту опору (тертя ковзання в плямі контакту менше тертя спокою і несуттєво залежить від швидкості пробуксовування). В момент коли колесо починає прослизати, крутні моменти на колесах не дорівнюють один одному, а обернено пропорційні опору обертання коліс.

Термін "самоблокуючий диференціал" означає будь-який диференціал, механіка роботи якого дозволяє йому самостійно блокуватися — тобто, в першу чергу, вирівнювати кутові швидкості ведених шестерень і перетворюватися в пряму передачу. Самоблокувальні диференціали не вимагають ніяких зовнішніх систем управління і працюють автономно. В машинах можуть використовуватися і як міжколісні і як міжосьові диференціали. В гусеничній техніці не використовуються.

Умовно всі «самоблоки» можна розділити на дві групи:

• спрацьовуючі від крутного моменту:

- диференціали Quaife (частіше використовуються як міжколісні в спортивних легкових автомобілях, в переважній більшості випадків на передньому приводі),
- диференціали Torsen (мають переваги вязкістної муфти і не мають її недоліків, принцип роботи заснований на властивості черв'ячної передачі «разклинюватися»)

• спрацьовуючі від різниці кутових швидкостей на ведених шестернях:

- диференціали з дисковим блокуванням (частіше використовуються в якості міжколісних в задніх ведучих мостах позашляховиків),
- кулачкові (в основному використовуються як міжколісні в автомобілях підвищеної прохідності і у військовій техніці)
-  диференціали з віскомуфтою - Вязкістна муфта /Віскомуфта, Viscodrive/ - спрощений варіант фрикційного диференціала (застосовується тільки у «паркетниках» /позашляховиках, які жертвують прохідністю заради комфорту/ між осями, іноді замість диференціала ставлять конічну зубчасту передачу з вязкістною муфтою на одній з півосей.
- героторні самоблокувальні диференціали (для підвищення ефективності і довговічності фрикційного диференціала)

Примусово блокувальні диференціали

• Ручне блокування диференціала

За командою з кабіни, шестерні диференціала блокуються і колеса обертаються синхронно. Таким чином, диференціал варто блокувати перед подоланням складних ділянок шляху (в'язкий грунт, перешкоди) і потім розблокувати після виїзду на звичайну дорогу. Застосовується в всюдиходах і позашляховиках.

При їзді на таких автомобілях найчастіше не рекомендується блокувати диференціал, коли автомобіль рухається, бажано включати блокування на стоянці. Також потрібно знати, що крутний момент, створюваний двигуном, настільки великий, що може зламати механізм блокування або піввісь. Зазвичай виробники автомобіля окремо вказують рекомендовану максимальну швидкість руху при заблокованому диференціалі, у разі її перевищення можливі поломки трансмісії. Увімкнене блокування, особливо в передньому мосту, негативно впливає на керованість.

• Електронне управління диференціалом

На позашляховиках, забезпечених антипробуксовуючою системою (TRC та інші), якщо одне з коліс буксує, воно підгальмовується робочим гальмом.

Схоже рішення було застосовано в «Формулі-1» у 1998 р. в команді «Макларен»: в повороті внутрішнє колесо підгальмовувалось робочим гальмом. Цю систему швидко заборонили, однак у Формулі-1 прижилася конструкція фрикційного диференціала, в якому фрикціон додатково управляється комп'ютером. У 2002 році технічний регламент був посилений; з того ж (2002) року і донині в Формулі-1 дозволені тільки диференціали найпростішого типу.

Перевага електронного управління в тому, що підвищується тяга в повороті, і ступінь блокування можна налаштувати в залежності від уподобань гонщика. На прямій зовсім не втрачається потужність двигуна. Недолік в тому, що датчики і виконавчі механізми володіють деякою інерцією, і такий диференціал нечутливий до швидко мінливих дорожнім умовам.

• DPS

Dual Pump System — система з двома насосами, автоматично підключаюча другу вісь, коли не вистачає одного. Застосовується в системах повного приводу Honda. Переваги: працює автоматично, на хорошій дорозі економить бензин. Недоліки: обмежена прохідність, складність, обмеження на буксирування.

Активний диференціал

Це - будь-який диференціал, пристрій якого дозволяє перерозподіляти потужність/тягу на ведених ланках в будь-якої необхідної для даного моменту руху пропорції. Саме в цьому і є відмінність активного диференціала від блокувального, в якому потужність/тяга на ведених ланках може лише вирівнятися до пропорції 50/50. Всі активні диференціали мають двоканальну систему управління і обов'язково два керуючих елемента,  два гальма або два фрикціона, включаються в роботу по команді від зовнішніх джерел. Всі активні диференціали, крім основної планетарної передачі, що виконує функції вільної роздачі потужності, мають парний комплект додаткових планетарних або простих зубчастих передач, що виконують функцію перерозподілу потужності в свою сторону. Кожна з цих парних передач пов'язана зі своїм керуючим елементом. Хоча які-небудь механізми блокування у активних диференціалів відсутні, фактично, всі активні диференціали також є блокованими, тільки в них не один симетричний режим блокування, а два несиметричних (по одному для кожної з двох сторін). У цих режимах керуючий елемент диференціала працює без внутрішньої пробуксовки, а сам диференціал перетворюється на негативно-підвищену передачу. На легкових автомобілях з активними диференціалами ці крайні режими можуть і не використовуватися, зате вони використовуються в диференціальних механізмах повороту гусеничних машин.

Використання диференціалів в засобах малої механізації

Крім автомобілебудування, потреба в диференціалах присутня і в колісних засобах малої механізації (мотоблоки, мотокультиватори, сніговідкидавачі, сіно - та газонокосарки, і т. д.). Це пов'язано з тим, що засоби малої механізації доводиться розгортати на місці, коли одне колесо їде вперед, а друге стоїть на місці.

Крім класичних видів диференціалів, на мототехніці використовуються так звані «псевдодиференціали», принцип дії яких нагадує обгінні муфти. На відміну від справжніх диференціалів, вони не дозволяють здійснювати довільну кількість розворотів за один раз і призначені для розвороту засобу малої механізації в кінці оброблюваної смуги (наприклад, розворот мотоблока з плугом в кінці борозни при оранці).
 

✔ Напівосі

Напівосі передають крутячий момент від зубчастого колеса диференціала безпосередньо на колесо (через ступицю).

Приводний вал (піввісь) — вал передає крутний момент з диференціала на ведучі колеса.

Поломки півосей

Основна несправність, яку найчастіше доводиться усувати - хрусткі підшипники.

Слід зазначити, що піввісь в більшості моделей автомобілів вважається дуже надійною деталлю, яка вкрай рідко виходить з ладу. Особливо це стосується машин, що працюють в міському циклі. Але все ж і з ними бувають проблеми.

Досить часто причиною передчасного виходу з ладу підшипників півосей стає витік масла, що відбувається із-за зносу сальника півосі. Масло при русі машини розігрівається, вимиваючи змащення підшипників, з-за чого зростає сила внутрішнього тертя і вони руйнуються.

Взагалі, підшипники найчастіше стають причиною поломки півосей. Крім заливання трансмісійним маслом, вони ламаються через дефекти запірних кілець, а також іноді застряють внаслідок потрапляння сторонніх предметів.

Порваний пильовик ШРУСа призводить до виходу з ладу як весь шарнір кутової швидкості, так і приводний вал в цілому.

Від тривалої експлуатації піввісь може розхитатися в місцях кріплення, аж до розбивання пазів. Вкрай рідко, але трапляються і поломки самих півосей з роз'єднанням на дві частини. Найчастіше вони ламаються посередині, біля шліцевої або біля підшипника.

На машинах з переднім приводом часто рвуться пильовики ШРУСів, що надалі згубно впливає на шарніри.

Проблеми можуть бути викликані випадковістю, тривалою або надмірно недбалою експлуатацією техніки, непрофесійними ремонтними роботами або низькою якістю самих деталей. Ремонт найчастіше здійснюється через заміну півосі, підшипників або інших елементів механізму.

 

✔ Мости

ПЕРЕДНІЙ МІСТ

Передній міст - комплекс вузлів або окремий агрегат шасі колісної машини, що з'єднує між собою передні колеса однієї осі і служить опорою передній частині машини. За допомогою підвіски міст кріпиться до рами машини або її несучого кузова.

Конструкція переднього моста залежить від типу застосовуваної підвіски.

• При залежній ресорній підвісці він має передню вісь у вигляді жорсткої непідресореної балки, на якій установлюються ступиці коліс.
• При незалежній підвісці передня вісь відсутня і підставою переднього моста служить несуча поперечка, до якої шарнірно кріпляться хитні важелі.

В машинах підвищеної прохідності провідним (ведучим) поряд з заднім мостом є передній міст. При такій конструкції несуча балка переднього моста жорстко з'єднана з картером головної передачі. Короткі півосі з'єднуються з колесами спеціальними шарнірами рівних кутових швидкостей.

Класифікація передніх мостів

залежно від компонування машини, передній міст може бути ведучим і/або керованим:

• У автомобілів класичної компоновки передній міст є керованим;
• У передньопривідних машин і машин підвищеної прохідності передній міст зазвичай є і ведучим, і керованим;
• У різного роду спеціальних машин (сільськогосподарських, комунальних, та ін) передній міст може не бути керованим, ні ведучим.

ЗАДНІЙ МІСТ

Задній міст - агрегат колісної або гусеничної машини, що з'єднує між собою задні колеса однієї осі. У колісної машини — служить опорою її задній частині. За допомогою підвіски міст кріпиться до рами машини або її несучого кузова.

Класифікація задніх мостів

В гусеничних машин задній міст (при його наявності), як правило, є ведучим мостом.

У колісної машини, залежно від компонування, задній міст може бути ведучим і/або керованим:

• У автомобілів класичної компоновки задній міст є провідним.
• У передньопривідних машин задній міст зазвичай не є ведучим, ні керованим.
• У різного роду спеціальних машин (сільськогосподарських, комунальних, будівельних та ін) задній міст може бути як керованим, так і ведучим.

 

✔ Шарніри кутових швидкостей

Шарніри кутових швидкостей передають крутячий момент, що йде від диференціала до провідних колес. ШРУСи на відміну передачі здатні безперешкодно працювати з істотними кутами повороту (до 70 градусів).

Шарнір (нім. Scharnier, від фр. charniere, від лат. cardo — дверна петля) — обертальна кінематична пара, тобто, рухоме з'єднання двох частин, яке забезпечує їм обертальний рух:

• навколо загальної осі (циліндричний шарнір, шарнірна петля);
• навколо спільної точки (кульовий шарнір);
• з однаковою кутовою швидкістю (шарнір рівних кутових швидкостей).

Часто застосовуються механізми, що складаються з декількох шарнірів (кінематичні ланцюги):

• карданне з'єднання складається з декількох (двох або трьох) циліндричних шарнірів, з'єднаних послідовно, з осями обертання, що перетинаються в одній точці;
• універсальний шарнір (також шарніри Гука) — приватний випадок карданного механізму, що використовує жорстку хрестовину, яка утворює обидві осі обертання.

 

✔ Роздавальна коробка (роздача)

Роздавальна коробка - пристрій, спрямований на розподіл зусилля двигуна провідними колесами. Роздавальна коробка допомагає наростити крутний момент при їзді по поганих дорогах, бездоріжжю, розподілити крутний момент між приводними осями транспортного засобу.

ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСМІСІЇ І КПП

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ ВУЗЛІВ ТА ДЕТАЛЕЙ ТРАНСМІСІЇ І МОСТІВ

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ КПП

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ ЗАПЧАСТИН

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

 

➢ Які бувають види трансмісії за типом коробки передач?

Можливість виконувати роботи з підйому та транспортування вантажів на обмеженому просторі потребує маневреного обладнання. До такої техніки відносяться навантажувачі, оснащені телескопічною стрілою. Цей пристрій дозволяє точно регулювати висоту підйому, додає машині універсальності. Остання опція пов'язана з можливістю швидкої зміни висувної стріли різних видів навісного обладнання. Це розширює функціонал апарату. Маневреність машини, управління її – багато в чому визначає трансмісія телескопічного навантажувача. Правильно підібрати вантажопідйомний, маневрений, багатофункціональний апарат допоможе професійна консультація в наших менеджерів-консультантів.

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ ЗАПЧАСТИН

ОФОРМИТИ ЗАЯВКУ НА ПОШУК ЗАПЧАСТИНИ

✔ Механічна

Механічна трансмісія – це тип вузла, що передбачає зміну режиму їзди шляхом ручного переміщення важеля з вичавлюванням педалі зчеплення. Для передачі крутного моменту використовуються зубчасті шестерні та фрикційні елементи. Кількість ступенів варіюється від 4 до 6 і більше (найпоширеніша 5-ступінчаста конфігурація). Незважаючи на те, що це перший вид КПП, він залишається затребуваним досі.
До переваг механічної коробки належать:

• Високий ККД;

• Раціональна витрата палива та олії;

• Ремонтопридатність;

• Дешевизна обслуговування;

• Можливий запуск накатом, буксирування (особливо важливо для суворого клімату).

Недоліки МКВП:

• Неможливість плавної зміни швидкості;

• Складність керування для новачків;

• незручна зміна режиму на завантажених дорогах (наприклад, у мегаполісах);

• Передчасна втома водія через постійні перемикання важеля та натискання педалі зчеплення.

Механічні трансмісії прості і планетарні в коробках передач містять лише шестеренні і фрикційні пристрої. Переваги полягають у високому коефіцієнті корисної дії (ККД), компактності і малій масі, надійності в роботі, відносній простоті у виробництві та експлуатації. Недоліком механічної трансмісії є ступінчастість зміни передавальних чисел, що знижує використання потужності двигуна. Великий час на перемикання передач важелем ускладнює управління машиною. Тому спортивні автомобілі, оснащені механічною трансмісією, обладнають електронними перемикачами передач підрульовими пелюстками, кнопками на кермі тощо) і коробками передач з надшвидкими синхронізуючими сервомеханизмами.

Застосування механічних трансмісій характерно для радянського танкобудування (прості механічні — Т-55, Т-62; планетарні з гидросервоуправлением — Т-64, Т-72, Т-80).електрична (перетворює механічну енергію в електричну і після передачі до ведучих коліс – електричну енергію в механічну енергію).
 

✔ Роботизована

Коробка-робот – це механічна КПП із автоматичним перемиканням передач. Як і в звичайній механіці, конструкція включає вали, диск зчеплення і кошик, при цьому педаль зчеплення відсутня. Зміна режиму їзди відбувається за рахунок вбудованих серво або електронних приводів.
Переваги РКПП:

• Водію не потрібно переміщати важіль і вичавлювати педаль зчеплення;

• Роботизована коробка коштує дешевше за класичний автомат;

• Паливна економічність;

• Можливість їзди накатом, буксирування.

У порівнянні з класичним автоматом роботизована КПП має такі недоліки:

• Перемикання передач відбувається із запізненням (виробники вже вирішують цю проблему за допомогою преселективної коробки із двома зчепленнями);

• Зміна режиму їзди супроводжується поштовхами;

• Незначний відкат назад при старті з місця;

• Схильність блоку керування (сервомеханізмів) до поломок.

✔ Гідромеханічна (класична)

Це звичайна коробка-автомат, що передбачає самостійну зміну швидкостей за мінімальної участі водія. Від власника транспортного засобу потрібно лише натискати на педаль газу під певним зусиллям та переводити важіль в інше положення при зміні режиму (задній хід, паркування, нейтралка та ін.).
В АКПП замість звичного зчеплення використовують гідротрансформатор, встановлений окремо від КПП. Цей пристрій передає тиск трансмісійної рідини з однієї крильчатки на іншу, забезпечуючи плавну зміну швидкостей під час руху.
Переваги коробки автомат:

• простота водіння для новачків;

• відсутність ривків, поштовхів при зміні режиму їзди (при справному технічному стані);

• виключено відмову назад при старті з місця на гірці;

• продовження терміну служби силового агрегату, трансмісії;

• водію не доводиться відволікатися на ручне перемикання передач, що робить їзду безпечною та комфортною;

• безперервна передача крутного моменту спрощує керування машиною.

Основу системи гідродинамічної трансмісії спецтехніки складають лопатеві / крильчаті динамічні насоси та турбіни. Передача здійснюється безпосередньо без трубопроводу. Рідина від насосного колеса надходить безпосередньо на лопаті / крильчатку турбіни. Подібний комплекс називається гідромуфтою або гідротрансформатором.
Переваги гідродинамічної моделі трансмісії:

• відсутність рукава високого тиску, інших трубопроводів;

• можливість передавати більш високу потужність.

Однак комфортна робота на телескопічному навантажувачі визначається конкретним підвидом трансмісії:
Підвиди гідродинамічної моделі трансмісії:

• механічна (стандартна коробка передач, де перемикання здійснюється спеціальним важелем; недолік: для перемикання передачі потрібно повне зупинення апарату);

• напів- та автоматична КПП (мають число передач від 3 до 6, дозволяють здійснювати перемикання під навантаженням).

Гідромеханічні трансмісії мають гідромеханічну коробку передач, до складу якої входять гідродинамічний перетворювач моменту (гідротрансформатор, комплексна гидропередача) і механічний редуктор. Переваги цих трансмісій складаються в автоматичному зміну крутного моменту в залежності від зовнішніх опорів, можливості автоматизації перемикання передач і полегшення управління, фільтрації крутильних коливань та зниження пікових навантажень, діючих на агрегати трансмісії і двигун, і підвищення внаслідок цього надійності і довговічності поршневого двигуна і трансмісії.

Основним недоліком цих трансмісій є порівняно низький ККД із-за низького ККД гідротрансформатора. При ККД гідропередачі не нижче 0,8 діапазон зміни моменту не більше трьох, що змушує мати механічний редуктор на три-п'ять передач, вважаючи передачу заднього ходу. Необхідно мати спеціальну систему охолодження і підживлення гідроагрегату, що збільшує габарити моторно-трансмісійного відділення. Без спеціальних автологов або фрикціонів не забезпечуються гальмування двигуном і пуск його з буксира.

Гідромеханічні трансмісії отримали широке поширення в західному танкобудуванні   М1 «Абрамс» (США), «Леопард-2» (ФРН). В трансмісіях цих танків використані не тільки гідродинамічні передачі в основному приводі, але і гідростатичні (гидрообъемные) передачі в додатковому привід для здійснення повороту. З працюючої на пострадянському просторі залізничної техніки гідромеханічну передачу має, наприклад, дизель-поїзд угорського виробництва Д1.

 

✔ Варіатор (безступінчаста КПП)

Крутний момент передається на міст автомобіля за допомогою ременя (ланцюга). Передатне відношення регулюється в міру зміни діаметра шківа, величина якого визначається зусиллям при натисканні акселератора педалі.
Плюси коробки-варіатора:

• плавна зміна швидкісного режиму;

• відсутність поштовхів або ривків при перемиканні передачі;

• можливість використання малолітражних двигунах.

• мінімальна витрата палива.

З мінусів можна відзначити лише дороге обслуговування та повільний розгін машини. Також варто пам'ятати про запобіжні заходи:

• старт з місця має бути плавним, без різких натискань педалі газу (для попередження буксирування);

• буксирування важких причепів призводить до скорочення ресурсу ременя;

• не сумісний з моторами великої потужності через обмеження крутного моменту..
   

✔ Гідростатична

Конструкція даних трансмісій дозволяє передавати потужність двигуна до робочих пристроїв, що знаходяться на далеких відстанях. Різновид знайшов широке застосування в дорожньо-будівельних машинах, металорізальних верстатах, плавзасобах, а також інших видах техніки, для якої потрібне велике передавальне число.
Обладнання має підвищені вимоги до якості трансмісійної рідини.

Основні переваги та особливості гідростатичного типу трансмісії спецтехніки:

• зниження габаритів, відповідно маси устаткування;

• можливість розносити провідну/ведучу ланку та ведені вузли на значні відстані завдяки - управління технікою із гідрооб'ємною трансмісією (телескопічний навантажувач) здійснюється без механічного зв'язку;

• безступінчасте регулювання;

• можливість передавати потужність рухомі елементи;

• простота обслуговування;

• мінімумом компонентів, з яких складається привід.

По суті, гідростатична трансмісія – це об'ємний гідропривід, що передає рідину під високим тиском від насоса до мотора. Подібна гідромашина дозволяє плавно та точно змінювати частоту обертання валу, а також кр. момент.
Гідростатична трансмісія спецтехніки потребує мінімум місця у підкапотному просторі апарату. Тому зазвичай встановлюється на компактних машинах в парі з 2-ступінчастою коробкою передач. Подібна система допускає гнучку зміну швидкості, а також стрімкий рух вперед/назад.

У гідростатичною (гідрооб'ємної) трансмісії для передачі потужності використовуються аксіально-плунжерні гідромашини. Переваги такої трансмісії — малі габарити машин, мала маса і відсутність механічного зв'язку між ведучим і веденим ланками трансмісії, що дозволяє переносити їх на значні відстані і надавати велике число ступенів свободи. Недолік гідрооб'ємної передачі — значний тиск в гідролінії і високі вимоги до чистоти робочої рідини.

Гідростатична передача використовується на дорожньо-будівельних машинах (особливо катках   через необхідність забезпечувати дуже велике передатне число, а також часто приводити вальці з торця), як допоміжна — на тепловозах, авіаційній техніці (завдяки малій масі і можливості розміщувати мотор далеко від насоса), металорізальних верстатах.

 

✔ Гідравлічна

За кожну передачу відповідає окрема гідромуфта, що дозволяє передавати крутний момент найбільшої величини без вібрацій і ривків. Трансмісія переважно використовується на залізничній техніці.

Як в звичайній КПП, але включення потрібної пари в роботу виконує не кулачкова або фрикційна муфта, а гідромуфта або гідротрансформатор, що заповнюється для включення передачі. Перевага такої трансмісії -  абсолютно безударне включення передач і відсутність механічних муфт, що ненадійно працюють при передачі великих моментів (наприклад, на тепловозах), недолік — необхідність встановлення окремої гідромуфти (досить громіздкого апарату) на кожну передачу.

Через перераховані особливості гідропередача використовується в основному на залізничній техніці. З поширених типів техніки гідропередачу мають, наприклад, маневрові тепловози ТГМ4 і ТГМ6А, дизель-поїзд ДР1.
 

✔ Електромеханічні

Цей вид трансмісії працює у парі з електричним двигуном. Основними компонентами є: генератор струму, система керування, електропроводка для з'єднання робочих вузлів. Окремі моделі застосовуються в с/г, морській техніці, громадському транспорті та ін.

Електромеханічна трансмісія складається з електричного генератора, тягового електродвигуна (або декількох), електричної системи управління, з'єднувальних кабелів. Основною перевагою електромеханічних трансмісій, є забезпечення найбільш широкого діапазону автоматичного зміни крутного моменту і сили тяги, а також відсутність жорсткого кінематичного зв'язку між агрегатами електротрансмісії, що дозволяє створювати різні структурні схеми.

Недоліком, що перешкоджає широкому поширенню електричних трансмісій, є відносно великі габарити, маса і вартість (особливо якщо використовуються електричні машини постійного струму), знижений ККД (у порівнянні з чисто механічної). Однак, з розвитком електротехнічної промисловості, масовим поширенням асинхронного, синхронного, вентильного, індукторного та ін видів електричного приводу, відкриваються нові можливості для електромеханічних трансмісій.

Такі трансмісії застосовуються в тепловозах, кар'єрних самоскидах, деяких морських суднах, тракторах, самохідних механізмах, військовій техніці — на танках ЕКВ (СРСР) і німецьких військових машинах «Фердинанд» і «Мишеня»), автобусах (які з таким видом трансмісії правильніше називаються теплоелектробус).

Усі види трансмісій різною мірою схильні до поломок. При виявленні ознак некоректної роботи КПП звертайтесь до ТОВ "Техноактив Інвест" - наші спеціалісти проконсультують та підберуть необхідні Вам запчастини для ремонту вашої спецтехніки. Одним із напрямків нашої спеціалізації є поставка запчастин для ремонту трансмісій для різних видів спецтехніки.

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСМІСІЇ І КПП

 

➢ Які бувають види трансмісії за типом приводу?

За типом приводу розрізняють три види вузлів: з переднім, заднім, повним приводом.

Передній привід
У передньопривідному компонуванні всі складові трансмісії розміщуються під капотом, утворюючи велику систему механізмів. Мотор має підвищений ККД, що досягається за рахунок малої відстані між силовим агрегатом та провідними колесами. Невеликі розміри деталей та відсутність карданного валу забезпечують додатковий простір у салоні. Плюс машини з передньою провідною віссю легшы, більш чутливі в управлінні.
Недоліки переднього приводу:

• Відчутні вібрації від двигуна незалежно від його типу;
• При різкому торканні з місця передні колеса буксують;
• Великий радіус розвороту за рахунок суміщення рульового керування та шарніру рівних кутових швидкостей.
• Задній привід
• Енергія передається від двигуна на задню вісь та задні колеса.

Даний тип трансмісії забезпечує хороше динамічне навантаження, що покращує прохідність автомобіля на низькоякісних дорогах, підвищує керованість машини на заметах і дозволяє швидко прискорюватися без зайвого блокування керма. Задньопривідне компонування зайняло нішу у спорткарах, автомобілях для екстремальних перегонів та змагань з дрифту.

• Карданний вал у задній частині додає ваги машині, але не позначається на динаміці розгону. Плюс робота двигуна не супроводжується вібраціями, що обумовлено поздовжнім розташуванням та встановленням двигуна безпосередньо на пом'якшувальні компоненти.

• Основним недоліком заднього приводу є скорочення корисного простору в салоні через застосування тунелів, необхідних для встановлення карданного валу. Також за відгуками водіїв, на автомобілі з провідним заднім мостом складно їздити бездоріжжям.

Повний привід
У повнопривідних машинах крутний момент одночасно подається на передню і задню вісь, що робить всі колеса ведучими. Це надає такі переваги:

• Підвищена прохідність машини з допомогою рівномірного розподілу навантажень між усіма колесами;

• Висока курсова стійкість;

• Мінімальний ризик пробуксування;

• Опція перемикання на передній або задній привід для економії палива за нормальних умов їзди.

• Компонування зазвичай використовується у позашляховиках, кросоверах або інших кузовах автомобілях, розрахованих на їзду бездоріжжям або регулярний рух поганими дорогами.

➢ Яким вимогам має відповідати трансмісія?

До трансмісій транспортних засобів пред'являються наступні вимоги:

• забезпечення високих тягових якостей і швидкості машини при прямолінійному русі й повороті;
• простота і легкість управління, що виключають швидку стомлюваність водія;
• висока надійність роботи протягом тривалого періоду експлуатації;
• малі маса і габаритні розміри агрегатів;
• простота (технологічність) у виробництві, зручність в обслуговуванні при експлуатації і ремонті;
• високий ККД;
• в машинах високого класу додається вимога безшумності.

 

➢ Як перевірити стан трансмісії?

-1 - 🔑🚜Заведіть техніку
1.  Натисніть на педаль зчеплення, в процесі натиску, зверніть увагу на:

• обороти двигуна мають залишитися незмінними;

• сторонні звуки повинні бути відсутні.

2.  Машина не повинна рухатися вперед без натиску на педаль після переключення на першу передачу.

-2 - 🏁🚜Рушайте кілька разів поспіль
1.  Після початку руху автомобіль із справною трансмісією повинен рушати плавно.
2.  Рушайте вперед-назад, різко набирайте швидкість.
Стуки і удари означають, що наявні збільшені зазори в коробці передач.

-3 - 👂🚜Під час руху - прислухайтеся:
1.  Під час зростання швидкості в авто з “механікою” оберти двигуна повинні зростати одночасно.
2.  Звук трансмісії повинен бути значно легший від загального фону. Зміна тону говорить про пошкодження кардана і редуктора головної передачі.
3.  Раптово відпустіть акселератор під час активного розгону:
якщо перехід до накату викликає ривки або удари, то це досить поганий знак.
При таких проблемах потрібно звернутися до спеціаліста.

Тепер ви самостійно можете перевірити трансмісію вашої техніки.
Тому, якщо ви виявили хоча б один пункт з перелічених – телефонуйте нашим менеджерам-консультантам, вони безкоштовно нададуть вам консультацію щодо подальших ваших дій для ремонту трансмісії та оперативно підберуть запчастини для трансмісії.
Можете також самостійно переглянути весь асортимент запчастин для спецтехніки в нашому інтернет-магазині.

ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСМІСІЇ І КПП

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ ЗАПЧАСТИН

ОФОРМИТИ ЗАЯВКУ НА ПОШУК ЗАПЧАСТИНИ

 

➢ Як зробити діагностику трансмісії і які бувають її поломки?

Самостійна діагностика трансмісії:

• Сильний шум при включенні зчеплення - "симптом" зносу пружин (вилки, демпфера) або виникнення зазору в шліцевому з'єднанні. Найчастіше вирішення проблеми - заміна веденого диска або пружин, але іноді досить просто ґрунтовніше закріпити пружину вилки.

• Збільшення шуму при виключенні зчеплення – сигнал про зношування, пошкодження підшипників валу КПП. Як правило, проблема вирішується заміною підшипника.

• "Розмащене" увімкнення передач. Виникає як реакція у відповідь на знос багатьох деталей. Важлива детальна діагностика та заміна однієї або кількох деталей – пружин фіксаторів, кульок, «сухарів», шестерні, муфти, важеля вибору передач, блокуючих кілець синхронізаторів.

• З коробки передачі тече масло. Найчастіша проблема – знос сальників або ущільнювальних прокладок, і вони потребують заміни. Але проблема може бути й у послабленні кріплення картера чи його кришок. В цьому випадку потрібне регулювання кріплення (гайок).

• КПП видає гул, шум. Таке часто буває при нестачі рівня масла в коробці. І тут важливо зрозуміти причину витоку олії, усунути її, а потім відновити рівень масла до необхідних норм. Крім того, проблема може бути пов'язана із зносом синхронізаторів, підшипників, шестерень. В цьому випадку потрібна їхня заміна.

• Пробуксовування при підйомі транспортного засобу в гору. Перемикання на знижену передачу починається раніше. Тут, як і в попередньому випадку, причина найчастіше – падіння рівня масла. Але не можна виключати і одночасне зношування манжет поршня і дисків муфти. Це може бути прямим стимулом для їх заміни. 

  Пробуксовування зчеплення може відбуватися також через:

-- обмеження вільного ходу педалі внаслідок неправильного регулювання або спрацювання фрикційних накладок;

-- знос фрикційних накладок веденого диска.

При цьому крутний момент від двигуна передається не повністю, погіршується розгін машини, сповільнюється рушання з місця, а в разі великого пробуксовування техніка залишається нерухомою, навіть якщо передачу ввімкнено й педаль зчеплення відпущено.

• Стук на холостому ходу ДВЗ. Це свідчення закінчення терміну експлуатації дисків фрикційних муфт. Вирішити проблему можна лише їх заміною.
• Неповне вимикання.
• Ривки під час руху з місця.
• Заїдання педалі.
• Підтікання рідини в з'єднаннях привода зчеплення.

Щоб усунути несправність, треба перевірити вільний хід по центру площадки педалі. Вільний хід створюється насамперед завдяки зазору між виделкою вимикання зчеплення нажимною муфтою вижимного підшипника, тобто ідентично переміщенню педалі до початку прогину пружини діафрагми або до початку стискання витих пружин.

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ ТРАНСМІСІЇ

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ КПП

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ БОРТОВОГО РЕДУКТОРА

ПЕРЕЙТИ ДО ВИБОРУ ВАЛІВ, ДИФЕРЕНЦІАЛІВ, МОСТІВ ТА ЇХ ЗАПЧАСТИН